Пуповинна кров замість донорської: як 12 років тому вперше у світі кардіохірург Ілля Ємець застосував своє відкриття під час операції на серці новонародженого

Коли мама 12-річного Іллі Шевченка розповіла про те, що син цього літа захопився трюковим самокатом, я була вражена і попросила надіслати мені відео. Знаючи про те, яку складну операцію на серці хлопчик переніс на п'ятий день життя, не вірилося, що йому під силу серйозні фізичні навантаження.

— Та хіба це навантаження? — дивується Ілля. Виявляється, він і на роликах катається, і на скейті, але особливо любить грати з сусідськими хлопчаками в футбол.

— І тобі не важко швидко бігати?

— Ні, іноді я навіть всіх переганяю!

… На УЗД, зробленому Світлані на 20-му тижні вагітності, лікар запідозрив у плода порок серця. І як досить часто буває в таких випадках, порекомендував перервати вагітність.

— Ми не повірили, що з нашим малюком біда, і стали звертатися до інших фахівців, — згадує мама хлопчика Світлана Шевченко. — Час минав, і в той момент, коли ми дізналися діагноз — транспозиція магістральних судин і отвір в міжшлуночковій перегородці — думати можна було тільки про те, як врятувати дитині життя. У Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії нас консультував чудовий лікар — Андрій Казимирович Куркевич. Кажуть, що він бачить на УЗД найдрібніші зміни в розвитку крихітного сердечка у плода. Коли я запитала, на що нам сподіватися, адже порок вважається одним з найважчих, Куркевич сказав, що ризик операції дуже високий — до п'яти відсотків. А мені ця цифра видалася чудовою, адже я почула: «У 95 відсотках випадків такі дітки виживають!» І до кінця вагітності не могла або не хотіла думати ні про що інше.

— Вам робили кесарів розтин?

- Ні, я народжувала сама, в Києві, в столичному пологовому будинку № 5. Так порекомендували кардіохірурги. Незадовго до пологів один з фахівців Центру дитячої кардіології та кардіохірургії запропонував мені взяти участь у новій програмі, в ході якої повинна була застосовуватися для операції на серці пуповинна кров. Лікар пояснив, що відразу після пологів її візьмуть з пуповини, щоб під час операції на серці синові не треба було переливати донорську кров. Буде використовуватися його власна, пуповинна. Звичайно, я погодилася.

— Ідея використання пуповинної крові виникла у керівника нашого центру Іллі Ємця несподівано: обговорювали якийсь клінічний випадок і заговорили про ризики при використанні донорської крові, яка не може бути абсолютно сумісною з організмом малюка, а під час операції без неї не обійтися, — згадує завідувач науково-діагностичного відділу Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, кандидат медичних наук Андрій Куркевич. — Тоді Ілля Миколайович сказав: «Давайте спробуємо пуповинну». Ми почали з'ясовувати, чи є в світі подібний досвід. Виявилося — ні. Це було вражаюче. Ідея настільки проста, і ніхто цим методом не скористався! Вважалося, що пуповинної крові може виявитися занадто мало, але наші перфузіологи навчилися брати її так, щоб не пропадало ні краплі. Це ж найцінніша субстанція! Уже відомо, що в ній містяться стовбурові клітини, які позитивно впливають на стан організму. І ніяких ризиків, пов'язаних з сумісністю, немає. Звичайно, треба зробити аналізи і переконатися, що кров не інфікована. Йдеться про інфекції, які можуть бути в організмі мами. Але таких випадків практично немає. За 12 років ми напрацювали великий досвід, і сьогодні можна з упевненістю сказати, що в організмі малюка пуповинна кров відмінно працює під час операції і після неї.

«Сина прооперували на п'ятий день після народження»

Пояснюючи мамі, який саме порок серця у малюка, лікар намалював схему і показав, як природа «переплутала місцями» судини, які підходять до серця. Їх треба відсікти і повернути в правильне положення.

— Я все це слухала, але не зовсім розуміла, що таке транспозиція магістральних судин, тому що мене цікавило тільки одне питання: чи буде жити моя дитина, чи зможе дихати? — згадує мама хлопчика Світлана Шевченко. — Я повністю довірилася кардіохірургам. Уявляєте, місцеві лікарі нам не пропонували взагалі ніяких варіантів порятунку! А в той час такі пороки серця, як у Іллі, столичні фахівці вже оперували сімнадцять (!) років. Були врятовані сотні малюків.

— Іллю забрали на операцію відразу після народження?

- Так. Але спочатку була підготовка, а прооперували на п'ятий день після народження. Незабаром після операції мені дозволили побачити сина. Він був в реанімації. Дивитися на дитину вже не було страшно — колір личка не синюшний, а рожевий, він спав і нормально дихав. А коли Іллюшу перевели в палату, ми вже були з ним разом. Я вчилася доглядати за малюком. Помітила, що син набирав сили швидше, ніж дітки, яким пуповинну кров не застосовували.

Через два тижні після операції нас виписали додому. Звичайно, спочатку страхів було багато. Але поступово ми з чоловіком звикли до думки, що наша дитина здорова. Що вона нічим не відрізняється від інших. Висловити нашу вдячність лікарям, які фактично врятували Іллю, було важко. Ось чому, коли в 2010 році нас запросили на церемонію проведення всеукраїнської акції «Гордість країни» («ФАКТИ» були в числі її організаторів), ми з радістю погодилися. Одним з переможців став керівник Центру дитячої кардіології та кардіохірургії Ілля Ємець: він отримав премію за своє відкриття — застосування пуповинної крові. На сцену я вийшла разом з Іллюшею, якому тоді виповнилося шість місяців, щоб привітати Іллю Миколайовича. Це був дуже радісний і зворушливий момент.

— Батьки розповідають, що місцеві терапевти і кардіологи побоюються наглядати за дітьми, які перенесли складні операції…

— Так було і у нас. Ілля часто застуджувався, але швидко одужував. Поступово став все рідше підхоплювати вірусні інфекції — імунітет зміцнів. Але в школі вчитель фізкультури боїться давати синові звичайні навантаження, під час гри в футбол намагається не випускати його на поле. А Іллю це засмучує. Він не розуміє, чому влітку з друзями постійно ганяє у футбол, а в школі це заборонено. Я ж можу зрозуміти і вчителя: він боїться ризикувати, тому що бувають випадки, коли діти з пороком серця гинуть через фізичне навантаження.

— Вас продовжують наглядати в столичному кардіоцентрі?

— Так. До Києва приїжджаємо на обстеження щороку. Роблять УЗД серця, кардіограму, призначення. Ілля швидко росте — зріст вже 170 сантиметрів, носить взуття 41-го розміру. Від однолітків ні в чому не відстає. Звичайна дитина. Для нас з чоловіком вистраждана і любима.

«Ми бачимо вади розвитку у плода, коли сердечко ще розміром в кілька міліметрів»

На сторінках «ФАКТІВ» мені не раз доводилося розповідати про пацієнтів, прооперованих в Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії. Перші операції новонародженим з приводу складних вад серця були зроблені майже 30 років тому. Коментуючи унікальні випадки порятунку, Ілля Ємець завжди підкреслював: «Ми знову просунулися на крок вперед, оскільки вдалося усунути порок серця у дитини, який раніше вважався неоперабельним». Зараз можливості кардіохірургії значно розширилися завдяки новим технологіям, сучасній апаратурі і професіоналізму хірургів.

— Важливо, щоб про те, що ми вміємо і можемо робити, знали колеги на місцях, щоб існувала така система спостереження за вагітними, при якій жоден малюк, якщо його можна врятувати, не залишився б без допомоги, — говорить директор Науково-практичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України професор Ілля Ємець. — Наш досвід показує: якщо порок серця, навіть дуже складний, вдається вчасно усунути, дитина росте здоровою. А програма застосування пуповинної крові, хоч і вимагає певних організаційних зусиль, командної роботи, дає дуже хороші результати і є науково обґрунтованою. Ми раді, що наш перший «пуповинний» пацієнт — Ілля Шевченко — фізично міцний, допитливий хлопець. Сподіваюся, що в житті у нього все складеться добре, що допомога кардіохірургів йому більше не знадобиться.

Читайте також: Які щеплення потрібні дітям і що робити при інфекції: відповідає педіатр

Один з членів команди, яка розпочинала впровадження в практику перинатальної діагностики, Андрій Куркевич каже, що йому було потрібно близько трьох років, щоб навчитися бачити вади серця у плода. Спочатку це було можливо ближче до 30-го тижня вагітності, а зараз УЗД-апарати дозволяють помітити деякі порушення навіть на одинадцятому тижні.

— Якого розміру сердечко в цей період? — питаю в Андрія Казимировича.

— Кілька міліметрів. Ми виводимо зображення на екран і збільшуємо, завдяки чому можна побачити серйозні порушення (транспозицію, однокамерне серце) на дуже ранньому етапі. Розповідаємо майбутнім батькам про можливості кардіохірургії, про те, які варіанти є в тому чи іншому випадку. Але рішення, як вчинити, завжди залишається за ними. Відомий французький кардіолог Даніель Сіді колись сказав, що під час УЗД відключає звук апарату, щоб жінка не чула пульсацію, не відчувала емоційну напругу і це не шкодило дитині. Треба пояснити родині все, щоб рішення було виваженим, усвідомленим. І якщо знадобиться операція, то налаштувати жінку на позитив: адже їй треба прожити ще половину вагітності так, щоб дитина ще більше не постраждала. Багато вагітних приходять в сльозах, кажуть, що не сплять. Тоді підключаємо медичного психолога.

Читайте також: Треба дозволити робити кесарів розтин за бажанням жінки, попередивши її про ризики операції, — акушер-гінеколог Дмитро Говсєєв

— Як часто в Україні діагностують пороки серця у новонароджених?

— Раніше ми називали цифру п'ять тисяч випадків на рік, але, коли перестали отримувати інформацію з окупованих територій, цей показник зменшився. Якщо мова йде про транспозиції, то зараз таких дітей за статистикою з'являється на світ близько 150 на рік. У них є шанс на порятунок, якщо внутрішньоутробно на УЗД лікар запідозрив цей порок і батьки звернулися по допомогу. Зв'язка фахівців «пологовий будинок — кардіоцентр» обов'язкова. Іноді рятувати життя треба починати ще в пологовому будинку. Адже у дітей сатурація може впасти до критичної позначки. Якщо показник 50 замість 100, страждає головний мозок.

— Програма застосування пуповинної крові позитивно впливає на стан дитини?

— Так. Кардіохірурги кажуть, що в ході операції рідше виникають кровотечі, менше ускладнень. Реаніматологи відзначають, що загальний стан дитини швидше нормалізується. Крім того, на МРТ ми бачимо, що головний мозок не постраждав, немає ділянок, які говорять про гіпоксию, він такий самий, як у здорових дітей. А ще батьки відзначають дивовижний факт: «пуповинні» діти швидко розвиваються, переганяючи однолітків. Це помітно у близнюків, якщо один був прооперований, а в іншого пороку немає. Адже я спостерігаю їх багато років, розпитую маму про стан дітей. Але такі факти вимагають подальшого вивчення, об'єктивного наукового підтвердження.

Читайте також: Вроджені вади у плода: дитячий хірург радить, коли краще їх усувати і що робити, якщо пропустили

Раніше відомий столичний педіатр, керівник мережі дитячих клінік Ганна Горбань розповіла, чим небезпечний міст-синдром, що виникає у дітей після COVID-19, і чи загрожує їм штам «Дельта».